Відкритий лист

Голові Верховної Ради України
Литвину В. М.

Шановний Володимире Михайловичу!

Всеукраїнська конференція журналістів “Влада та ЗМІ”, що відбулася в Одесі 15-16 жовтня 2003 року, розглянула питання про роздержавлення преси, яке було ініційоване певними політичними силами, на жаль, і окремими депутатськими групами і втілено у 8 законопроектів, що внесені чи плануються для внесення на розгляд Верховної Ради.
У сьогоднішніх нелегких умовах, районна і міська преса залишається для мільйонів громадян не тільки єдиним джерелом отримання інформації, а й єдиним реальним виразником народних сподівань і надій.
Так зване “роздержавлення” районних і міських ЗМІ на практиці призведе до їх масового закриття. У сьогоднішніх економічних умовах вона самостійно вижити просто не зможе. Тому такий крок можна однозначно трактувати як ліквідацію ще одного національного сегменту інформаційного простору і обмеження доступу до інформації, яку отримує рядовий читач, особливо у сільських районах нашої держави.
Ми, учасники Всеукраїнської конференції журналістів “Влада та ЗМІ”, звертаємося до Вас, пане Голово, з вимогою:
- зняти з обговорення всі проекти про роздержавлення ЗМІ як антиукраїнські і такі, що ведуть до масового знищення національної місцевої преси;
- ініціювати розробку механізмів створення умов, за яких місцева, державна чи комунальна преса зможе здійснювати перехід до самостійного економічного розвитку, враховуючи насамперед реальні економічні умови;
- провести комплексний моніторинг комунальних та державних ЗМІ, як основу для розробки законів, які б розвивали, а не знищували національну пресу.


Заява

Всеукраїнської конференції журналістів „Влада та ЗМІ”
м.Одеса, 15-16 жовтня 2003 р.

Ми, представники ЗМІ та журналістських організацій України, висловлюємо стурбованість мовчанкою і відсутністю реакції МЗС України на грубе порушення дипломатичних правил поведінки і норм етики з боку деяких іноземних послів в Україні.
Уже стало ледве не правилом поширення іноземними дипломатами відвертої брехні, як наприклад, новопризначеним американським послом в Україні Джоном Гербстом. Він вдаючись до безсоромних чуток у перших своїх публічних виступах в Україні, продемонстрував тим самим наявність подвійних стандартів в оцінці тих чи інших явищ громадського життя в Україні.
Нам незрозуміла мовчанка українського дипломатичного відомства у ситуації, коли чиновник іноземної держави вдався до безпідставного плямування честі нашої країни.
Ми також хочемо отримати від українських дипломатів справжню картину і покарання виннних у вбивстві у Бейруті американськими вояками журналістів, зокрема й нашого земляка Тараса Процюка. Висновки так званого “розслідування” американською владою вбивства мирних людей – українського й іспанського журналістів в Багдаді в квітні 2003 року, - вердикт, що танкова колона (до речі, яку ніхто не атакував) з метою “самооборони” розстріляла мирних людей, котрі не мали при собі зброї і нічим не погрожували американським воякам, не можна вважати нічим іншим, ніж верхом цинізму і ігноруванням елементарних прав людей на життя.
Ще раз переконуємося , у правдивості тверджень “Репортерів без кордонів”, які підкреслювали, що “американська армія не має ніяких намірів проводити серйозне розслідування цієї драми”. На жаль, країна, яка намагається всіх повчати і кишиться своїми демократичними ідеалами, насправді їх цинічно ігнорує.
Тому й ми не маємо права забути про цю трагедію. Ми не вимагаємо помсти за це вбивство, але не можемо сприймати мораль, в якій життя людини нічого не варте, коли грубо ображаються почуття рідних і близьких загиблих, коли наші колеги стають мішенями...
Ми вважаємо, що уряд США повинен покаятися перед рідними вбитих і виплатити їхнім дітям і рідним відповідні матеріальні компенсації. Але США і надалі демонструють право сильного, подвійні стандарти та імперські амбіції однополярного світу. Адміністрація Президента й уряду США нехтують міжнародними нормами й домовленостями, брутально порушують права і свободи працівників засобів масової інформації.
Протягом останнього часу світова громадськість спостерігає тотальний наступ на свободу слова в США. Усі, хто ще має власну думку, не боїться її відверто висловлювати та прагне нести у суспільство об'єктивну інформацію про зовнішню політику Джорджа Буша і його оточення, систематично зустрічають перешкоди у журналістській діяльності з боку владних структур, а то й втрачають роботу.
Так сталося з відомим американським телеведучим Філом Донах'ю, який останнім часом вів щоденне політичне ток-шоу на телеканалі МSNBC, і з яким телекомпанія не продовжила контракт. Як зауважив з цього приводу російський колега журналіста і співавтор їхньої спільної програми "Познер і Донах'ю" Володимир Познер, "Це більшою мірою якраз політична справа. До бізнесу вона немає жодного відношення. Сьогодні в Америці не можна заперечувати тому, що каже Білий Дім, без того, щоб залишитися, зокрема, без роботи на телебаченні".
Ще свіжіший приклад - видворення з країни співробітника Іракської агенції новин (IRA) Мохамеда Хассана Алаві, який працював при ООН. Йому було запропоновано залишити США у 15-денний термін за обвинуваченням у діях, що "завдають шкоди безпеці США". Жодних пояснень, як повідомила Бі-Бі-Сі, що це за дії, надано не було.
Тим часом, світова громадськість ще не встигла забути зізнання міністра оборони США Доналда Рамсфелда, який 20 лютого 2002 року не заперечив використання засобів "тактичного маніпулювання" в межах війни проти тероризму. Згідно з інформацією, зібраною і оприлюдненою Міжнародною правозахисною організацією "Репортери без кордонів", представники Пентагона повідомили, що Бюро стратегічного впливу (OSI), запропонувало використовувати поширення брехливої інформації в іноземних ЗМІ. Як стало відомо New York Times, такі плани є складовою частиною "нових зусиль впливу на громадську думку і уряди як дружніх, так і несоюзницьких держав".
Нас обурює той факт, що це кричуще беззаконня відбувається саме у країні, яка впродовж кількох століть проголошує себе оплотом демократії у світі. Тут стало нормою твердити, що всі, хто не згодні з політикою США, - антидержавники і посібники тероризму. Свідченням саме таких підходів стала одна з останніх прес-конференцій Президента США Джорджа Буша. За словами кореспондента Ей-Бі-Сі Террі Морана, "президентові ставили питання недостатнім чином". Він вважає, що надмірне регулювання прес-конференції змусило кореспондентів преси "виглядати, як зомбі". Містер Буш працював зі заздалегідь підготовленим списком прийнятних репортерів, на чиї запитання він і мав відповідати. "Вони повністю розіграли нас", - сказав потому кореспондент однієї з провідних щоденних газет, - "Навіщо проводити прес-конференцію, якщо ти не збираєшся відповідати на запитання? Все було прораховано на багатьох різних рівнях". Очевидно, що це найсправжнісінька політична цензура.
Ми, як громадяни держави-співзасновниці ООН, домагаємося неухильного виконання усіма країнами, в тому числі і США, Загальної Декларації Прав Людини, затвердженої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, і звертаємося до Адміністрації Президента і уряду США із вимогою припинити наступ на свободу слова.
Ми закликаємо усіх, кому небайдужі ідеали демократії, підтримати нас і приєднатися до цього звернення, яке доводимо до відома відповідних підрозділів ООН, ОБСЄ, Європейського Союзу, ПАРЄ із надією, що вони використають свій міжнародний авторитет і вплив з тим, щоб негайно припинити політичну цензуру і утиски журналістської діяльності в усьому світі.
Ми, українські журналісти, вкотре закликаємо керівництво МЗС не на словах, а на ділі відстоювати національні інтереси, захищати права і гідність власних громадян і країни. Вважаємо, що будь-які безпідставні звинувачення повинні отримувати негайну офіційну оцінку, незалежно від того, який дипломатичний ранг прикриває брехунців.


Резолюція

Всеукраїнської конференції журналістів “Влада та ЗМІ”
м. Одеса, 15-16 жовтня 2003 року
на адресу Верховної ради

Ми, представники ЗМІ та журналістських організацій України, висловлюємо глибоке обурення і рішучий протест проти намагання Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації “протягнути” законопроекти про роздержавлення ЗМІ, що фактично ведуть до знищення переважної більшості української місцевої преси.
Протягом цього року журналістські колективи неодноразово і на своїх зборах, і в пресі, і на радіо, і на телебаченні недвозначно висловлювалися проти методів, якими здійснюється проштовхування цих законопроектів і самої методики підготовки серйозних документів в галузі ЗМІ. Але голос самих журналістів “борцями” за свободу слова не почутий.
Ми константуємо:
Законопроекти про роздержавлення ЗМІ є безпосередніми продуктами західного втручання в інформаційний простір України; вони розроблені ідеологами Заходу на їхні гроші у вигляді зарубіжних грантів Британського фонду “Медіареформи”, фонду Сороса, фонду “Євразія”, IREX, посольства США, тощо.
З метою надання пристойності цій ганебній акції використовується так звана всеукраїнська організація “Асоціація видавців періодичної преси”, яка фактично сформована блоком “Наша Україна” на іноземні гроші.
Рішуче заявляємо:
Законопроекти про роздержавлення ЗМІ відхиляємо як передчасні і такі, що руйнують національний інформаційний простір та відкривають шлях до іноземної експансії.
Засуджуємо позицію зайняту Комітетом Верховної Ради України з питань свободи слова і інформації, 8 членів якого з 15-ти є представниками “Нашої України”, та Асоціації видавців періодичної преси, як шкідливу та позицію, відверто спрямовану на руйнування українських ЗМІ.
Звертаємося до депутатської більшості парламенту з проханням дати принципову оцінку антиукраїнській діяльності Комітету з питань свободи слова і інформації і вжити заходів до унеможливлення подальшого диктату, спрямованого на втрату контролю над національним інформаційним простором.
Підкреслюємо, що позиція НСЖУ, заявлена від імені спілки щодо прийняття законопроекту, не відповідає позиції журналістської громадськості. Керівник НСЖУ І. Лубченко, навіть не ставлячи до відома членів керівних органів Спілки, почав від їх імені робити заяви і кроки, які фактично йдуть у розріз з інтересами переважної більшості членів первинних журналістських організацій і на практиці ведуть до їх ліквідації. Усі рішення керівництва НСЖУ є рішеннями, прийнятими одноосібно і непогодженими з журналістськими колективами.
Всеукраїнська конференція журналістів “Влада та ЗМІ” вимагає зняти з обговорення у ВР усі версії законопроектів про роздержавлення ЗМІ, щонайменше – до закінчення виборчої кампанії по виборах Президента України, дати принципову оцінку діяльності Комітету ВР з питань свободи слова та інформації.


Резолюція

Всеукраїнської конференції журналістів “Влада та ЗМІ”
м. Одеса, 15-16 жовтня 2003 року
на адресу НСЖУ.

Ми, представники ЗМІ та журналістських організацій України, висловлюємо глибоке обурення і рішучий протест проти намагань “протягнути” законопроекти про роздержавлення ЗМІ, що фактично ведуть до знищення переважної більшості української місцевої преси.
Рішуче заявляємо:
Законопроекти про роздержавлення ЗМІ відхиляємо як передчасні і такі, що руйнують національний інформаційний простір та відкривають шлях до іноземної експансії.
Констатуємо:
Вимагаємо від правління НСЖУ терміново розглянути ситуацію з так званим “роздержавленням”, прийняттям від імені колективних органів Спілки непогоджених рішень і вжити заходів до унеможливлення розколу в НСЖУ.
Всеукраїнська конференція журналістів “Влада та ЗМІ” вимагає від І. Лубченка офіційно визначитися з ким він – з національними журналістськими колективами чи іноземними ідеологами, що намагаються забезпечити своїм ЗМІ лідируючі позиції в нашому національному інформаційному просторі.


Звернення

До Президента України, Кабінету Міністрів Верховної Ради, ПАРЕ і РЄ Всеукраїнської конференції журналістів “Влада та ЗМІ” з приводу бандитського нападу на редакцію львівської газети “Молода Галичина”.
м. Одеса, 15-16 жовтня 2003 року

В Україні активізуються сили, що сповідують найбрудніші фашистські методи.
Показовим в у цьому аспекті був нещодавній бандитський напад на редакцію газети «Молода Галичина» у Львові. 3 жовтня, близько 11 години 20 хвилин вісім невідомих молодиків у масках увірвалися до приміщення „Молодої Галичини”. Нападники були озброєні сокирками, пістолетами, газовими балончиками та пляшками із запалювальною сумішшю. З криками „усім лежати, а то повбиваємо”, вони почали трощити редакційну техніку. Спроби журналістів та працівників видання зупинити невідомих закінчилися їхнім побиттям. Троє працівників газети були госпіталізовані. Погромники практично повністю знищили комп’ютерний центр газети, пошкодили майно видання.
Керівництво видання переконано, що причиною погрому стала незалежна позиція газети у висвітленні подій життя в місті. Фактично „МГ” виявилася єдиним львівським виданням, яке намагалося збалансовано подати конфлікт, який виник у стінах міської та обласної ради внаслідок приїзду до міста представників „Нашої України”. Ще раніше на адресу редакції неодноразово лунали погрози припинити політику „інакодумства” і перестати об’єктивно висвітлювати діяльність інших політичних сил. Виявилося, що погрози стали реальністю.
Цей бандитський наскок засвідчив, що в львівському регіоні є сили, які не гребують
найбруднішими і антизаконними методами в боротьбі за владу. Тому інцидент у Львові не можна вважати хуліганським вчинком – це терор проти інакодумців.
Ми, українські журналісти, що зібралися на форумі в Одесі, вимагаємо від СБУ, МВС і Генпрокуратури негайного знайти злочинців.
Закликаємо всіх наших колег повести рішучу боротьбу проти тих політиків, партій і громадських організацій, які порушують закони і норми моралі. Демократична і цивілізована Україна, яку ми будуємо, не може терпіти бандитів, навіть тоді, коли вони прикриваються красивими і правильними лозунгами.
Форум українських журналістів просить членів Моніторингового комітету ПАРЄ взяти під свій контроль розслідування цієї справи. Мовчанка експертів пані Ханне Северінс і Кароля Якубовича, що нерідко послуговувалися раніше непідтвердженими чутками про події в Україні у випадку з редакцією «Молода Галичина» викликає нашу стурбованість – на практиці екстремісти оцінюють таку поведінку як підтримку їхніх злочинних дій.
Ми рішуче заявляємо – геть екстремізм! Погромники, що нападають на журналістів і громлять редакції повинні бути покарані!


Заява

Всеукраїнської конференції журналістів „Влада та ЗМІ” з приводу внесення на розгляд Верховної Ради України законопроекту “Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення”
м.Одеса, 15-16 жовтня 2003 р.

На розгляд Верховної Ради України внесений новий законопроект, який передбачає серйозні зміни в регулюванні телерадіопростору України. Відзначаючи необхідність і потрібність подальшого вдосконалення інформаційного простору України, мусимо відзначити, що даний документ є дуже “сирим” і його прийняття нічого іншого, окрім шкоди Українському телебаченню і радіо не принесе.
Основна його вада – неузгодженість з уже прийнятими такими нормативно-правовими актами як: Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон “Про інформацію”, законами про зв’язок і радіочастотний ресурс тощо., а також з уже прийнятими парламентом у першому читанні проектами Законів “Про Концепцію національної інформаційної політики” та “Про Національну Раду України з питань телебачення і радіомовлення”. За свідченням Мінюсту України треба спочатку узгодити понад 20 положень цього законопроекту із діючим правовим полем.
Ми, представники ЗМІ, що зібралися в Одесі на Всеукраїнську конференцію “Влада та ЗМІ” вважаємо, що ці суперечності призведуть не просто до того, що сам Закон “Про телебачення і радіомовлення” буде знівельований, а стануть ще одним кроком парламенту в напрямку обмеження свободи слова в Україні і втрати національного радіоресурсу. Знову повторюється ситуація, як з прийняттям поправок до Закону “Про рекламу”, які фактично підривають фінансові основи функціонування українських ЗМІ, ніяк не впливаючи на зарубіжні.
Закликаємо депутатів розглядати прийняття Законів з точки зору захисту і підтримки розвитку національного інформаційного простору України і не надавати односторонні переваги іноземній пресі, ТБ і радіо.
Всеукраїнська конференція журналістів “Влада та ЗМІ” вважає прийняття подібних доповнень до Закону передчасним і серйозно не відпрацьованим. Закликаємо депутатів піддати цей законопроект серйозній експертній оцінці, як з боку юристів, так і журналістських організацій та редакцій.


Звернення

Всеукраїнської конференції журналістів „Влада та ЗМІ” до Президента України, кабінету Міністрів, Верховної Ради, ПАРЄ і РЄ
м.Одеса, 15-16 жовтня 2003 р.

Ми, представники ЗМІ та журналістських організацій України, підтримуємо Відкритий лист журналістів Національної телекомпанії України і схвалюємо позицію своїх колег щодо безпрецедентного втручання Верховної Ради у справи журналістських організацій взагалі, і НТКУ зокрема.
Ми, учасники всеукраїнського форуму журналістів, підтримуємо протест тележурналістів проти цілеспрямованих дій окремих політиків, які прагнуть знищити НТКУ і виступаємо проти шантажу і політичного тиску на працівників ЗМІ.
Заяви спікера парламенту та голови профільного комітету ВР про можливість припинення державного фінансування Національної телекомпанії є не чим іншим, як спробою політичного диктату і погрозою позбавлення багатотисячного колективу НТКУ права на працю. Вони також несуть загрозу свободі слова в Україні. Приклад «старших братів-парламентарів» безумовно стане стократною підтримкою для місцевих борців з пресою і вільним волевиявленням.
Ось уже два роки Верховна Рада намагається нав’язати суспільству дискусію про цензуру в Україні, „темники” Адміністрації Президента, переслідування за критику і таке інше, не оперуючи жодним, витримуючим критику аргументом.
Особливо демагогічним і лицемірним виглядають тут дії деяких народних депутатів. На словах українські парламентарі , включаючи спікера Володимира Литвина і голову профільного комітету з питань свободи слова та інформації Миколу Томенка, постійно визнають, що в країні існує політична цензура в ЗМІ і закликають негайно її припинити, але на ділі самі грубо порушують закони і фактично здійснюють неприкриту цензуру, прикриваючись законодавчим органом – Верховною Радою.
Особливо показовим у цьому плані є намагання примусити НТКУ виконувати Постанову Верховної Ради України “Про порядок висвітлення роботи четвертої сесії Верховної Ради України четвертого скликання”. Фактично її прийняття - яскраве свідчення того, що депутати розцінюють ними ж прийняті закони як фікцію і такі, що їх виконувати необов’язково.
Фарсом виглядає і так зване «заслуховування» керівників ЗМІ у парламенті 3 жовтня 2003 року. Депутати не змогли нічого зауважити на аргументовані виступи, висловлені президентом НТКУ, головою Нацради по телебаченню і радіомовленню, першого заступника голови Деркомтелерадіо стосовно механізмів реалізації законодавчих актів у цій сфері та державного замовлення на висвітлення роботи ВР. За відсутністю власних аргументів, депутати натомість вдалися до єдиного засобу наступу – безпідставних емоцій, критиканства та демагогії, називаючи справжні аргументи і факти „юридичною еквілібристикою” і риторично запитуючи „Чому Національна телерадіокомпанія, яка воює за Україну, за державу так не любить її законодавчий, вищий представницький орган - Верховну Раду?”.
Відповідаємо: не можна „причепурити”, „припудрити” та прилизати” те, що саме з’являється на екрані й у пресі в тому вигляді, в якому воно існує. І це не провина журналістів, а їхній обов’язок - показувати особу і явище такими, якими вони є насправді, а не такими, якими їх хочеться бачити депутатам.
І не провина журналістів, а біда Верховної Ради, біда усього нашого суспільства, що найвищий орган – парламент України демонструє сьогодні наступ на свободу слова, постійно втручається у справи журналістів, намагається диктувати їм не тільки регламент, але й жанри, стиль, манеру і таке інше, втручаючись навіть у творчий процес.
В цілому Верховна Рада відверто показала нам наявність тих самих „темників”, проти яких вона так „рішуче” виступає, порушення тих самих, прийнятих нею ж, законів, у чому звинувачує виконавчу владу. Продемонструвавши разом з тим повну байдужість до фінансового стану ЗМІ, як це сталося і 3 жовтня, і тоді коли були прийняті поправки до Закону про рекламу, що фактично ведуть до знищення української преси, Верховна Рада наочно показала усім, що сьогодні її цікавлять не національні інтереси, а лише боротьба за владу .
Які висновки у цьому випадку зробить будь-яка неупереджена людина, не кажучи вже про журналістів? Висновків два.
Перший – те, що у нашому парламенті є групи депутатів, які виконують свої обов’язки на замовлення політичних сил, які рвуться до влади, не гребуючи брудними методами.
Другий і цілком очевидний висновок – наявність подвійних стандартів у підходах та оцінках тих чи інших процесів.
Ми висловлюємо глибоку стурбованість тим, що в українській державі продовжують проявлятися подвійні стандарти в оцінці суспільних процесів та явищ і, зокрема, у забезпеченні реальної свободи слова, на шляху якої тепер, вочевидь, „непорушно” стоїть Верховна Рада України.
Фактично, народні депутати – представники політичних партій, прикриваючись своїм парламентським статусом, „приватизували” і відібрали гарантоване законом право журналістів на самостійне і неупереджене висвітлення життя в країні.
Ми висловлюємо стурбованість тим, що Президент і виконавча влада досі не дали принципової оцінки деструктивним діям Верховної Ради. Ми змушені констатувати, що прогресивні сили, той наш загал, який мислить державницькими категоріями, для якого державницькі інтереси і інтереси народу є єдиним цілим, постійно відчуває навалу і натиск „опозиційних”, відомих усім нам сил. Чому весь час ми повинні оборонятися?
Ми звертаємося до Генеральної прокуратури з вимогою притягти винних до покарання за фактами зловживань парламентарями, зокрема, і прийняттям постанов, що суперечать Законам України в інформаційній галузі.
Ми, українські журналісти – учасники Всеукраїнської конференції “Влада та ЗМІ”, вимагаємо від Верховної Ради України та інших органів влади і політичних партій зважати на діючі закони і відмовитися від грубого і прямого втручання у справи ЗМІ.
Звертаємося до експертів ПАРЄ і РЄ з проханням дати правову оцінку втручанням українського парламенту та інших органів влади в діяльність ЗМІ України.
Ми звертаємося до Президента України з проханням продемонструвати силу, ініціювати подання до Конституційного Суду для визначення відповідності Основному Законові країни чисельних постанов, які приймають Верховна Рада України та інші владні органи, зокрема й на місцях вимагаючи від ЗМІ висвітлення своєї діяльності і нерідко не турбуються про відповідне фінансування виконаної при цьому роботи.


Всі заяви, резолюції , звернення, відкритий лист, опубліковані на 10-й та 15 сторінках проголосовані „За” - одноголосно.
За дорученням Всеукраїнської конференції журналістів “Влада і ЗМІ”
О.В.Муравенко,
голова оргкомітету,
секретар Одеської Спілки журналістів України,
гол. редактор газети “Час пік”

  • Итак, Верховный Суд Украины после шестичасового обсуждения, вынес свой вердикт, за которым последовали дальнейшие события. Все вроде бы объективно. Пять дней упорно работали, дотошно переворошили кучу материалов, состоящих из справок, актов, протоколов, фиксирующих реальные, а нередко и выдуманные отчеты о ходе избирательной кампании, допущенные нарушения и злоупотребления[...]
  • Представительство Верховного комиссара ООН по делам беженцев в Украине заинтересовано не допустить проникновения беженцев в Европу. Ради этого готовы обещать все, что угодно[...]