Я радий від імені обласної державної адміністрації
та обласної ради привітати учасників конференції на одеській
землі. Тема, яку ви маєте намір обговорити, вкрай актуальна,
особливо в контексті політичної реформи, ініційованої Президентом
України.
Політична реформа покликана створити ефективну та прозору систему
влади, яка б забезпечувала широку участь громадськості у формуванні
державної політики. Все це відповідним чином має підвищити
роль, і, що головне, відповідальність засобів масової інформації.
Про роль журналістів у суспільних процесах говорено багато. Засоби
масової інформації цілком справедливо називають "четвертою
владою", враховуючи той вплив, який вони мають на свідомість
людей. Тому у своєму виступі я хотів би уникнути банальних кліше,
і поговорити не тему, що рівною мірою турбує мене, як керівника
органу державної виконавчої влади та депутата обласної ради,
і, впевнений, турбує вас, як представників "влади четвертої".
Гадаю, ні для кого не є несподіванкою те, що сьогодні певні політичні
сили підняли проблему роздержавлення засобів масової інформації.
Ця тема у тій чи іншій мірі обговорювалася протягом всіх дванадцяти
років української незалежності. Але саме зараз, напередодні кампанії
по виборах Президента України, вона стала тим гаслом, яке активно
використовують ці сили.
Прихильники роздержавлення обґрунтовують свою позицію, тим, що
вони борються за незалежність засобів масової інформації від
тиску з боку чиновництва, а також за право громадян на отримання
об'єктивної інформації. Але при цьому вони не беруть до уваги
ту ситуацію, що склалася в українському інформаційному просторі.
Які проблеми існують сьогодні? Розвиток комунікацій створив умови,
коли на цьому просторі українським мас-медіа доводиться змагатися
із закордонними засобами масової інформації.
Можу навести приклад нашого регіону. Тут проживають представники
133 етнічних груп. Деякі з них - молдавани, болгари, гагаузи,
росіяни компактно мешкають в Українському Придунав'ї. Сьогодні
політика румунських урядових і неурядових кіл спрямована на формування
у молдовського населення регіону уявлення про себе, як про румун,
які живуть на історичній румунській території. Значна частина
населених пунктів області, особливо тих, де мешкають молдавани,
не має технічної можливості отримувати передачі українського
телебачення, натомість дивляться передачі невизнаної Придністровської
республіки.
Хотів би зауважити, що створення теле- та радіопередач мовами
національних меншин є сьогодні виключеною прерогативою державних
засобів масових інформації, оскільки виконуються в рамках державних
та регіональних програм, спрямованих на збереження національної
самобутності етносів, які мешкають в нашому краї. Приватний власник
не поспішає виділяти кошті на програми для національних меншин.
Його цікавить прибуток. Не слід забувати, що дотримання прав
національних меншин це такий же невід'ємний елемент євроінтеграційного
курсу нашої держави, як і дотримання свободи слова.
Питання захисту власного інформаційного простору - це перш за
все, питання національної безпеки і опікуватися ним повинна держава.
А роздержавлення засобів масової інформації - руйнація цього
простору.
Можу повідомити, що недавно на колегії Одеської облдержадміністрації
розглядалося питання про стан і перспективи розбудови обласної
мережі телебачення і радіомовлення. Прийнято рішення до кінця
наступного року вжити заходів щодо відновлення проводового радіомовлення
в районах області, які постраждали свого часу від стихійного
лиха. Таким чином ми робимо свій внесок у формування загальнодержавного
інформаційного простору.
Проти роздержавлення засобів масової інформації свідчить і сучасна
економічна ситуація в українських ЗМІ. Сьогодні розвиток засобів
масової інформації стримується низькою купівельною спроможністю
споживачів інформаційного продукту. Негативно впливає і вузькість
рекламного ринку. В цих умовах газети, радіо- та телеканали неминуче
стають здобиччю так званих олігархів, які створюють власні медіа-імперії
для реалізації власних політичних задумів.
За останній час загрозливих масштабів набуло втягнення журналістів
у інформаційні війни між окремими фінансово-економічними та політичними
угрупуваннями, які розглядають журналістику і особливо так зване "інформаційне
кіллерство" як один з засобів вирішення власних корисних
інтересів. Нерідким явищем стає "війна компроматів" або
використання інформації, здобутої незаконним шляхом.
Причина цього - у браку політичної культури. Ми ще тільки вчимося
європейським правилам політичної гри. Але в умовах війни компроматів
хтось має представляти читачеві чи глядачеві виважену державницьку
позицію. Адже мас-медіа, крім суто інформаційної, відіграють
ще й значну виховну роль. Вони можуть впливати на становлення
здорового способу життя в суспільстві, а можуть і виступати як
суспільні депресанти.
Є ще одна причина, за якою не варто поспішати із роздержавленням.
Нас турбує доля так званих "районок". Для жителів сільських
районів та малих міст вони були і залишаються традиційним засобом
отримання інформації, своєрідними носіями культури. Сьогодні
вони перебувають не в найкращому стані і тримаються значною мірою
за рахунок дотацій з місцевих бюджетів. Позбавлення державної
підтримки призведе до їх закриття.
Хтось скаже - конкуренція. Але за кожною районною газетою - десятиліття
історії, традиції, кінець кінцем - люди, які там працюють, і
які віддали нелегкій справі журналістки своє життя. В цих умовах
галас навколо забезпечення свободи слова є елементарним цинізмом.
Я висловив власну думку на ключові проблеми взаємовідносин між
владою та засобами масової інформації. Комусь, можливо, вона
не сподобається. Але вона продиктована об'єктивним баченням існуючих
проблем життя регіону.
Тим, хто сьогодні намагається спекулювати на проблемах свободи
слова, я хотів би зауважити - не буває журналістики державної
чи недержавної. Є журналістка професійна чи непрофесійна. І є
також журналістська етика і честь.
Рано чи пізно ми прийдемо до тих принципів, за якими працюють
засоби масової інформації у країнах розвинутої демократії. Але
це має бути еволюційний шлях.