На жаль, ми звикли до подвійних стандартів

На жаль, ми звикли до подвійних стандартів

Цей матеріал фактично озвучений у різні часи протягом цього року громадською позицією нашої Асоціації працівників засобів масової інформації України. Ми просто скомпілювали виступи Асоціації з тим, аби наочно продемонструвати і читачеві, і учасникам всеукраїнської конференції журналістів той факт, наскільки зухвалим і безпрецедентним є на ділі втручання іноземних країн суто у наші внутрішні справи. Краще за наведені приклади просто не скажеш. Протягом цього року стало майже нормою втручання окремих офіційних осіб, які представляють інтереси іноземних держав та Ради Європи у внутрішні справи України, у справи журналістських організацій взагалі, поширюючи відверту брехню, вдаючись до безсоромних провокацій, зокрема, з приводу міфічних утисків свободи слова в Україні, демонструючи тим самим наявність подвійних стандартів в оцінці тих чи інших явищ громадського життя в Україні.
15 квітня 2003 року на засіданні Комітету Міністрів РЄ у Страсбурзі представник Греції при Раді Європи Атанасіос Теодоракопулус практично в ультимативній формі зажадав від української влади заборонити журналістам і редакціям ЗМІ публічно висловлювати свої думки з приводу того чи іншого документу ПАРЄ і РЄ, дій їхніх представників.
Ми шоковані такою постановкою питання. РЄ взяла на себе місію інспектувати нашу владу на предмет дотримання нею основоположних принципів свободи слова і в той же час сама демонструє прямо протилежне.
Жоден представник української влади сьогодні не дозволив би собі публічно заборонити журналістам висловлюватися щодо актуальних питань побудови громадянського суспільства. Різні точки зору, включаючи і незгоду з офіційною позицією влади, стали нормою в Україні.
Асоціація працівників ЗМІ України звернулася до Ради Європи і Євросоюзу з проханням дати офіційне роз'яснення щодо змісту заяви представника Греції при РЄ, в якій міститься вимога до українських властей вплинути на свободу поглядів та переконань журналістів в Україні. Але і досі ніякої відповіді не отримано.
Наступним брутальним фактом стали дії посла Німеччині в Україні Дітмара Штюдеманна, який відверто вдався до провокацій і шантажу української влади у червні 2003 року.
На початку червня 2003 року в інтерв’ю газеті “Дзеркало тижня”, яке передрукувало Інтернет-видання “Українська правда” він не тільки фактично визнав, що провокаційна вовтузня навколо заяв і формулювання про присудження німецьким фондом премії "За свободу і майбутнє засобів масової інформації" головному редактору газети “Дзеркало тижня” Володимиру Мостовому не обійшлась без німецького посольства, а й продовжив далі лицемірно і демагогічно звинувачувати українську владу і ЗМІ в організації “провокації” і перешкоді діяльності і переслідуванні українських журналістів.
Така, м’яко кажучи, недружня діяльність посла іншої країни суперечить не тільки етиці, а насамперед є грубим порушенням дипломатичного протоколу і підлягає за українськими і за німецькими законами кримінальній відповідальності.
Чи є публічна участь посла Штюдеманна в брудній грі і шантаж українських керівників методом поліпшення наших відносин з німецьким народом? Чи відповідає це курсу до України, який проголосив канцлер Шредер?
Міністру з Європейських питань уряду Великобританії Деніс Мак-Шейн влітку цього року у листі-відповіді Національному союзу журналістів Великобританії дозволив собі грубий шантаж та погрози на адресу нашої держави під виглядом дружньої стурбованості проблемами свободи слова в Україні.
Ми, українські журналісти, з вдячністю сприймаємо допомогу світової громадськості у вирішенні цих питань. Але це жодним чином не означає, що хтось в середині, або ззовні країни має право паплюжити її честь і гідність.
На жаль, ми звикли до подвійних стандартів у ставленні до України з боку деяких західних діячів. Зокрема, як в даному випадку – міністр Великобританії заявляє, що продовжуєте працювати над свободою слова... в Україні. Вдячні за це. Але, на наш погляд, добре було б якби уряд Великобританії на практиці показав як намагається покращити ситуацію із свободою слова у власній країні. На жаль, повідомлення, що надходять з Великобританії викликають у нас великий сумнів у тому, що і уряд і особисто міністр з Європейських питань насправді - прибічники свободи слова і об’єктивності.
Згадаємо недавнє звернення міжнародної організації “Журналісти без кордонів”, які на конкретних фактах звинувачують уряд Великобританії у “тиску на пресу і дискредитацію журналістів через “неправильне” висвітлення війни в Іраку”.
На нашу думку, сьогодні британський уряд дає набагато більше підстав ніж український для того, щоб говорити про тиск, який він чинить на свободу слова. Але нікому в Україні і в голову не прийде вказувати на це в ультимативній формі британському суспільству та державі Великобританії.
Журналісти із 23 країн світу - учасники круглого столу “Свобода преси”, що зібралися в Ужгороді з обуренням сприйняли висновки так званого “розслідування” американською владою вбивства мирних людей – українського й іспанського журналістів в Багдаді в квітні 2003 року. Вердикт, що танкова колона (до речі, яку ніхто не атакував, з метою “самооборони”) розстріляла мирних людей, які не мали при собі зброї і нічим не погрожували американським воякам, не можна вважати нічим іншим, ніж верхом цинізму і ігноруванням елементарних прав людей на життя.
Зрозуміло, що перелякані американські вояки готові були нищити все, що тільки попадало в їх поле зору, не думаючи про людські моральні принципи, але цинізм американської влади, що проявився при виправданні цих невмотивованих вбивств, не можна пояснити ніякими нормальними мотивами. Ще раз переконуємося , у правдивості тверджень “Репортерів без кордонів” які підкреслювали, що “американська армія не має ніяких намірів проводити серйозне розслідування цієї драми”. На жаль, країна, яка намагається всіх повчати і кишиться своїми демократичними ідеалами, насправді їх цинічно ігнорує.
Тому й ми не маємо права забути про цю трагедію. Ми не вимагаємо помсти за це вбивство, але не можемо сприймати мораль, в якій життя людини нічого не варте, коли грубо ображаються почуття рідних і близьких загиблих, коли наші колеги стають мішенями...
Ми вважаємо, що уряд США повинен покаятися перед рідними вбитих і виплатити їхнім дітям і рідним відповідні матеріальні компенсації. Ми звертаємось до ООН, ОБСЄ з вимогою не тільки розпочати власне розслідування цієї трагедії, а насамперед, розробити і прийняти додаткові заходи з метою забезпечення безпеки журналістів, які працюють, виконуючи завдання своїх редакцій.
Але США і надалі демонструють право сильного, подвійні стандарти та імперські амбіції однополярного світу. Адміністрація Президента й уряду США нехтують міжнародними нормами й домовленостями, брутально порушують права і свободи працівників засобів масової інформації.
Протягом останнього часу світова громадськість спостерігає тотальний наступ на свободу слова в США. Усі, хто ще має власну думку, не боїться її відверто висловлювати та прагне нести у суспільство об'єктивну інформацію про зовнішню політику Джорджа Буша і його оточення, систематично зустрічають перешкоди у журналістській діяльності з боку владних структур, а то й втрачають роботу.
Так сталося з відомим американським телеведучим Філом Донах'ю, який останнім часом вів щоденне політичне ток-шоу на телеканалі МSNBC і з яким телекомпанія не продовжила контракт. Як зауважив з цього приводу російський колега журналіста і співавтор їхньої спільної програми "Познер і Донах'ю" Володимир Познер: "Це більшою мірою якраз політична справа. До бізнесу вона немає жодного відношення. Сьогодні в Америці не можна заперечувати тому, що каже Білий Дім, без того, щоб залишитися, зокрема, без роботи на телебаченні".
Ще свіжіший приклад - видворення з країни співробітника Іракської агенції новин (IRA) Мохамеда Хассана Алаві, який працював при ООН. Йому було запропоновано залишити США у 15-денний термін за обвинуваченням у діях, що "завдають шкоди безпеці США". Жодних пояснень, як повідомила Бі-Бі-Сі, що це за дії надано не було.
Тим часом, світова громадськість ще не встигла забути зізнання міністра оборони США Доналда Рамсфелда, який 20 лютого 2002 року не заперечив використання засобів "тактичного маніпулювання" в межах війни проти тероризму. Згідно з інформацією, зібраною і оприлюдненою Міжнародною правозахисною організацією "Репортери без кордонів", представники Пентагона повідомили, що Бюро стратегічного впливу (OSI), запропонувало використовувати поширення брехливої інформації в іноземних ЗМІ. Як стало відомо New York Times, такі плани є складовою частиною "нових зусиль впливу на громадську думку і уряди як дружніх, так і несоюзницьких держав".
Нас обурює той факт, що це кричуще беззаконня відбувається саме у країні, яка впродовж кількох століть проголошує себе оплотом демократії у світі.
У пору глухого абсолютизму один з французьких королів заявив: "Держава - це я!". Парадоксально, але на початку третього тисячоліття у США знайшовся його послідовник, який твердить, що всі, хто не згодні з його політикою, - антидержавники і посібники тероризму. Свідченням саме таких підходів стала одна з останніх прес-конференцій Президента США Джорджа Буша. За словами кореспондента Ей-Бі-Сі Террі Морана, "президентові ставили питання недостатнім чином". Він вважає, що надмірне регулювання прес-конференції змусило кореспондентів преси "виглядати, як зомбі". Містер Буш працював зі заздалегідь підготовленим списком прийнятних репортерів, на чиї запитання він і мав відповідати. "Вони повністю розіграли нас", - сказав потому кореспондент однієї з провідних щоденних газет, - "Навіщо проводити прес-конференцію, якщо ти не збираєшся відповідати на запитання? Все було прораховано на багатьох різних рівнях". Очевидно, що це найсправжнісінька політична цензура.
Ми, як громадяни держави-співзасновниці ООН, домагаємося неухильного виконання усіма країнами, в тому числі і США, Загальної Декларації Прав Людини, затвердженої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, і звертаємося до Адміністрації Президента і уряду США із вимогою припинити наступ на свободу слова.
Ми закликаємо усіх, кому небайдужі ідеали демократії, підтримати нас і приєднатися до цього звернення, яке доводимо до відома відповідних підрозділів ООН, ОБСЄ, Європейського Союзу, ПАРЄ із надією, що вони використають свій міжнародний авторитет і вплив з тим, щоб негайно припинити політичну цензуру і утиски журналістської діяльності в США.
Ми уже звикли до того, що деякі представники дипломатичного корпусу країн Заходу не соромляться подвійних стандартів в оцінці одних і тих явищ – у них це досягнення, а у нас - злочин! Але, мабуть, найбільш брутальною і безпрецедентною виявилася поведінка новопризначеного посла США в Україні Джона Гербста, його окремі висловлювання на своїй першій прес-конференції 18 вересня 2003 року в Києві. Його виступ не тільки перевершив за цинізмом і нахабством уже звичні нам фарисейські звинувачення, а й просто перейшов межу нормальних людських, не кажучи вже дипломатичних, норм.
Дж. Гербст заспівав стару пісню свого попередника про інспіровані ним же “темники”, замість того, щоб розповісти українській громадськості про бомбардування американськими військовими мирних будівель телебачення і радіо, які не використовувалися у військових цілях у Югославії та Іраці, про недавнє введення тотальної цензури для власних і зарубіжних кореспондентів у США та в зоні конфлікту в Іраці, про постійні побиття кореспондентів та неспровоковане вбивство американцями українського та іспанського журналістів у Бейруті, про цинічну, насамперед, до рідних страчених кореспондентів, відмову провести хоча б формальне розслідування цього злочину...
Новопризначений “месія” з американським диппаспортом продемонстрував нам презирство до базових демократичних цінностей, до українців, демагогічно проголошуючи боротьбу за свободу слова і права людини всюди, окрім власної країни.
Асоціація працівників засобів масової інформації України офіційно звернулася до МЗС України з вимогою негайно внести протест на порушення послом США Дж. Гербстом дипломатичних норм і не приймати в нього вірчі грамоти, оскільки своїми двозначними недомовками та відвертими провокаційними заявами він розпалює в Україні антиамериканські настрої.
Ми, українські журналісти, вкотре закликаємо керівництво МЗС не на словах, а на ділі відстоювати національні інтереси, захищати права і гідність власних громадян. Ми закликаємо всіх патріотів України незалежно від політичних симпатій, взяти участь в акціях протесту біля посольства США проти хамського, зухвалого поводження деяких американських дипломатів на території суверенної держави, які сіють розбрат між народами, заважаючи зближенню України і США.

  • Несколько недель в городе и в районе проходила акция райгосадминистрации «Мастера художественной самодеятельности – труженикам села». Коллективы районного Дома культуры «Конфетти» и «Наталь» дали большие концерты во всех селах района[...]
  • Молдова передала Украине участок автомобильной дороги Одесса - Рени. Сегодня министр транспорта Молдовы Анатолий Купцов вручил министру транспорта Украины Валерию Пустовойтенко акт о передаче в собственность нашей страны автомобильной дороги Одесса - Рени в районе населенного пункта Паланка[...]