Не відчуваємо себе чужинцями

Не відчуваємо себе чужинцями

В останні роки, відвідуючи села Тімішського повіту, керівництво Спілки українців Румунії (СУРу) переконалося, що майже в кожній українській хаті поряд з родинними скарбами знаходяться Біблія і "Кобзар" Т. Шевченка.
Треба сказати, що там, де українці проживають в селах, де більшість населення складають румуни або серби, їхні діти схильні до лінгвістичної асиміляції, адже навчання в школі ведеться румунською мовою. Донедавна наші діти не вивчали в школі рідну мову. Поступово вивчання рідної мови налагоджується. Уже в кількох селах нашого повіту українська мова стала предметом навчальної програми, а починаючи з наступного навчального року (2003/2004) будуть вивчати українську мову діти в 20 школах Тімішського повіту. Наші учителі стараються прищепити дітям не тільки любов і повагу до рідної мови, а й до народних звичаїв, традицій і культури. Це можна бачити на різних святах, що періодично організуються в Тімішському краю.
Слід нагадати, що українську мову викладають переважно учителі-пенсіонери і некваліфіковані педкадри. Брак кваліфікованих учителів утруднює намагання ввести вивчання української мови в усіх селах, де компактно проживають українці.
Керівництво філіалу СУРу Тімішського краю, за підтримкою голови СУРу пана депутата Степана Ткачука, звернулись до інспекторату і до Міністерства освіти, щоб дозволили заснувати при Педагогічному ліцеї "Єфтіміє Мургу" в Тімішорі групу для українських дітей.
Внаслідок наших домагань, в наступному навчальному році Міністерство освіти затвердило заснування групи з 5-ох учнів, які стануть учителями. У ліцеї "Влад Цепеш" в Тімішорі заснується клас для майбутніх учителів релігії і дяків (канторів). В цьому класі будуть вчитися і дівчата, майбутні учительки релігії.
В культурно-артистичному плані і популяризації народної творчості наша організація має добрі результати. Це завдяки й матеріальній підтримці центральної організації СУРу і особливо його голови, пана Степана Ткачука. Кожна місцева організація одержує нашу українську пресу і книги. Організуються зустрічі по відзначенню українських письменників, традиційні свята, слухаються радіопередачі українською мовою і встановлюються майбутні культурно-просвітительські зустрічі. Такі культурні центри діють у Тімішорі, Лугожі, Щуці, Реметя Міке, Дудешть Векі, Синніколау Маре, Пидурень, Бирна, Погинешть, Джелу, Сока, в інших селах налагоджується, культурна діяльність. Хочемо підкреслити й те, що українців запрошують на свої свята інші етнічні меншини Тімішського краю, і ми стараємось представитись на них якнайкраще. Про це можна прочитати в місцевій пресі.

Не відчуваємо себе чужинцями

Радіопередача українською мовою в Тімішорі ведеться місячно по одній годині. За останні роки радіопередача збагатилася новими рубриками. З осені 2003 р. нам обіцяють двотижневу годинну радіопередачу. Телебачення "Європа Нова" вже запрошувало двічі представників української громади Тімішори до дебатів про освіту українською мовою і про історію українського народу. В історичному журналі "Колумна" появились дві статті про історію українського народу і української меншини Тімішського краю.
За допомогою Дирекції культури і мистецтва Тімішського повіту і, надіємося, як завжди, СУРу, цього року в Музейний комплекс села в Падуря Верде у Тімішорі буде перевезена українська хата з Мараморощини (село Поляни), яка стане традиційним місцем для українців.
На подвір'ї майбутньої української хати минулого року ми посадили березу. В домівці Тімішорської організації українці зустрічаються щотижня, в середу. Почали ми цей рік Святкуванням Нового Року за старим стилем, відзначили творчість В. Симоненка, Ст. Ткачука і Л. Українки. Продовжуються уроки української мови, з січня почались консультації з математики для українських учнів. Професор Василь Арделян представив у січні народний календар. Молодь вивчає українські танці і нові пісні.
Юрій Глеба,
перший заступник голови СУРу,
голова Тімішської повітової організації

  • История политических отравлений — это книга, которая никогда не будет написана. Большинство страниц в ней не могут быть заполнены — об этом позаботились те, чьи имена и деяния должны были быть начертаны там. Сколько правителей, умерших, как считают, своей смертью, в действительности были отравлены? Достоянием историков стали лишь попытки, окончившиеся неудачно, или успешные, но имевшие болтливых свидетелей. Память же о большей части злодеяний ушла в небытие вместе с теми, кто совершил их[...]
  • Остров Змеиный, - потенциально "горячая точка" на теле Украины, - постоянно подвергается искусственному обострению политических конфликтов с соседней Румынией. История эта имеет глубокие корни[...]